Ось уже шість років святкую своє 19річчя. Да-да, я з когорти тих людей, хто не зважає на паспортний вік. Більш за все боюсь зашкарубіти, отримати одне-єдине "правильне" сприйняття світу, втратити легкість і юнацьку обезбашенність.
Народження дитини, догляд за нею, це новий рівень відповідальності. Самоідентифікація також зазнає суттєвих змін, зміщуючись з площини "особистість" до просто "Мама". Та що там особистість! Статус "мама" притушує навіть такі важливі для молодої дівчини варіанти вираження, як "красунечка", "сексі", "ризикова штучка".
Я обожнюю свого малюка, і цілодобово дбаю про те, щоб він був здоровий і щасливий. Однак більш за все я боюсь стати фанатичною квочкою, для якої немає світу поза її подвір'ям.
Ні на що в світі я не проміняю свій теперішній стан на повну свободу, але і нізащо не погоджусь безвилазно залишатись в цій шкаралупі.
В неділю потішила себе. Маленький тест-гра-провокація. Чи насмілюсь я вийти в люди в одязі, який навіть не лишає простору для фантазії? Фігура дозволяє, статус "замужнєй мамаши" скасовує цей дозвіл. Але це ж обмеження! Сьогодні побоялась вдягнути червону кофтинку, завтра вирішила, що вже час позбутися підборів, післязавтра зав'язала хустинку під підборіддям і запричатала "Чьо деіться, чо деіться, ото малодьожь розпущена нині пішла!".
Серце калатало трошки швидше, але ніяково я себе не почувала. Приємний адреналін, збудження і усвідомлення того, що до старості мені як до неба рачки.
Я перемогла! ВАУ, та я шикарно смілива красотка!
Тест пройдено, обмеження знято. А значить потреби у викличному епатажі вже немає.
Де мої звичні джинси?
Комментариев нет:
Отправить комментарий