Сьогодні комп сказав па-па всім моїм інтернет-планам। У нього забастовка - замість транспорантів і прапорів - синій екран, замість конкретних вимог і запитів - просто відмова працювати। Може йому набридло, що на його благання вийти на пенсію йому перевстановлюють вінду, докуплюють нової оперативної пам'яті і все одно змушують працювати...
В результаті я лишилась сам на сам з зовнішнім світом і його запитами। Найнагальніше - порибиратись в квартирі। І тут виявляється, що для цього мені комп конче необхідний। Як же братися до справи, якщо неможливо врубити музику? Нє, без музики то не варіант, ніякого задоволення। Щось запальне і гучне, щоб крутилась як електровіник।
Як же зручно мати причину, щоб не робити неприємні, але потрібні речі। Є комп - приберусь пізніше, бо хочу полазити। Немає - все одно не те। Ситуацію врятували сусіди। Вони щедро поділилися музикою, яку слухають, з усім будинком। І виявилось - що не в музиці щастя।
Бо тепер хочеться знайти розряджений телефон, адже як я без телефону можу прибиратись, а раптом хтось захоче зі мною зв'язатися...
Може прийшов вже час почати шукати не приводи, щоб зволікати, а причини, щоб приступити і зробити? А щастя відчувати від результатів роботи, а не від "підсолодження" неприємних завдань?
Комментариев нет:
Отправить комментарий